МИ ВІДКРИЛИ НАШ НОВИЙ ОФІЦІЙНИЙ САЙТ!!!

Адреса нового сайту: www.kvpubd.com

Німецько-український проект

Перша кваліфікаційна атестація учнів групи № 21

Вівторок, 01 листопада 2016, 14:30

27 та 28 жовтня 2016 року в КВПУ будівництва і дизайну проходить перша проміжна кваліфікаційна атестація учнів групи № 21, які навчаються за професією «Маляр, реставратор декоративно-художніх фарбувань» у рамках німецько-українського модульного пілотного проекту в галузі ПТО з Фондом Ебергарда Шьока з метою модернізації та адаптації визначених професій.

Оцінювання рівня професійної кваліфікації учнів за Модулями № 1, 2, 3 здійснюють фахові менеджери проекту Гергард Блессінг та Наталія Головата, віце-президент громадської організації “Фонд підтримки будівельної галузі” Торальф Вайзе, незалежний експерт - викладач Львівського ВП художнього училища Тамара Федечко, а також педагогічні працівники Київського вищого професійного училища будівництва і дизайну  викладач Наталія Малець та майстер в/н Тетяна Шимко.

Більше фото:   

 

Підводимо підсумки!

П'ятниця, 28 жовтня 2016, 10:22

В нашому училищі вже стало традицією в день його заснування підводити підсумки роботи за рік та презентувати нові здобутки і відкриття.

18 жовтня 2016 року відбулася  презентація досягнень по роботі над німецько-українським пілотним проектом з Фондом Ебергарда Шьока  “Модернізація освіти за професією “Маляр. Реставратор декоративно-художніх фарбувань”, який було впроваджено 28 жовтня 2014 р.

Пілотний проект передбачає вивчення учнями 10 модулів, що відповідають кваліфікації «Маляр» 4-го розряду та «Реставратор декоративно-художніх фарбувань» 5-го розряду. Завдяки модульній системі навчання найвищим чином забезпечується засвоєння учнями необхідних кваліфікацій відповідно до західно-європейських вимог та вимог ДСПТОУ.

За професією «Маляр, реставратор декоративно-художніх фарбувань» в училищі навчається 77 учнів: 48 на першому курсі та 29 на другому.

За перший рік навчання 29 учнів опанували два з десяти перших базових модулі: «Основи, їх властивості і їх попередня обробка», та «Основи формотворення і кольорознавства», отримавши кваліфікацію Маляр 3-го розряду відповідно до ДСПТО України.

16 жовтня 2015 року було розпочато роботу кабінету «Технологій малярних та реставраційних робіт» і  майстерні «Малярних робіт», продемонстровано їх сучасні навчально-виробничі можливості з використанням західноєвропейських технологій та матеріалів.

Сьогодні ми презентуємо  роботу новоствореної майстерні «Монтажу гіпсокартонних конструкцій та систем утеплення будівель», у якій учні будуть відпрацьовувать практичні вміння і навики з 4 по 10 модулі а саме:  виконання архітектурних елементів за допомогою сухого  будівництва та з монтажу систем утеплення будівель і споруд.

 

 

День Народження на міжнародному рівні!

Середа, 19 жовтня 2016, 11:38

18 жовтня 2016 року КВПУ будівництва і дизайну відсвяткувало своє 69-ти річчя. Так багато для людини і так мало для навчального закладу. Але ми пишаємося своїми досягненнями. У святковий день завітали до навчального закладу гості, соціальні партнери та потенційні роботодавці. Переступивши поріг училища, всі при присутні були вражені виставкою «Щедра осінь в КВПУ будівництва і дизайну», де учні проявили активність, оригінальність, креативність, висвітливши всю строкатість осіннього багатства, адже око радували вироби із осінніх плодів та квітів.

Продовжили знайомство з навчальним закладом на презентації навчальної майстерні «Монтажу гіпсокартонних конструкцій та систем утеплення будівель» за професією «Маляр. Реставратор декоративно-художніх фарбувань. Дизайнер», де за підтримки соціальних партнерів будівельної фірми «КАПАРОЛ УКРАЇНА» та фонду Ебергарда Шьока виробниче навчання проходить за новітніми технологіями.

Наступною сходинкою святкової програми стали вітання від учнів та колективу навчального закладу в актовій залі. Зі сцени линули слова-побажання, вдячності від директора Алексенка Г. В., адміністрації та гостей.

Більше фото:   

 

Мультиплікація досвіду з удосконалення професії

Понеділок, 10 жовтня 2016, 00:00

Упродовж 26-30 вересня 2016 на базі ДНЗ «Львівське вище професійне художнє училище» відбулася серія семінарів-практикумів з удосконалення професії «Маляр, реставратор декоративно-художніх фарбувань» за участю німецьких партнерів.

Учасниками навчань були викладачі спецдисциплін будівельного профілю Малець Наталія Олексіївна, Черненко Ганна Миколаївна та майстри виробничого навчання Поп’юк Михайло Іванович, Шимко Тетяна Миколаївна та Опанасюк Варвара Віталіївна.

Семінар позначилась оволодінням теоретичними та практичними знаннями та вміннями, передбаченими Модулем IV-VІІІ узгодженої програми за спеціальністю «Маляр, реставратор декоративно-художніх фарбувань».

Колеги нашого навчального закладу під керівництвом та чіткою координацією навчання менеджера проекту Ґергарда Блессінга, асистента менеджера проекту Гізели Блессінг, викладача спецдисциплін та відповідальної за мультиплікаційні навчальні заходи Тамари Борисівни Федечко (ЛВПХУ), майстра виробничого навчання ЛВПХУ Ярослава Бачинського здобули навички із розробки проекту кольорового опорядження, виготовлення гіпсокартонної конструкції, підготовки основи до опорядження, виготовлення шаблонів, опорядження карнизами, шпалерами та декоративними техніками, утеплення фасадів тощо. Учасники семінарів, після проведення підсумків, отримали сертифікати про проходження курсу.

 

Бюджет ПТУ — тягар для держави чи інвестиції в майбутнє?

Субота, 09 липня 2016, 16:30

Літо поставило крапку в дискусії на тему: хто має фінансувати профтехучилища — державний чи місцеві бюджети? Будемо сподіватися, що пауза тимчасова — на період відпусток і канікул. Хоча для багатьох училищ вони можуть стати безстроковими: з'явилася інформація про закриття ПТУ в невеликих містечках Львівської, Волинської та інших областей. Навчальний рік вони так-сяк дотягли, а набору на наступний навіть не оголошували.

В обласних центрах і столиці ситуація трохи краща. Але привід для тривоги, як стверджують викладачі київських училищ, є. Інформацію про те, що держава передає всі київські ПТУ на баланс місцевого бюджету, кожен сприймає по-своєму. Чиновники підносять це як подарунок столиці. А в училищах сприймають як черговий етап скорочення системи профтехосвіти.

У Києві повним ходом іде вступна кампанія. У числі тих, хто з року в рік виконує план набору, — Київське вище професійне училище будівництва та дизайну. Відтоді, як училище стало учасником німецько-українського пілотного проекту, потік абітурієнтів значно зріс — на деякі спеціальності вже беруть за конкурсом, як до університету. Якщо із часом програма проекту трансформується у стандарти навчання, випускники отримуватимуть не тільки високу кваліфікацію, а й чудові перспективи — можливість відкрити конкурентоспроможну фірму в Україні або працевлаштуватися за кордоном, де великий попит на фахівців такого профілю й рівня підготовки.

Два роки тому Міністерство освіти і науки України та німецький Фонд підтримки будівельної галузі Ебергарда Шьока підписали меморандум про співпрацю, мета якого — модернізація підготовки фахівців будівельних професій відповідно до стандартів Євросоюзу.

За словами менеджера пілотного проекту Герхарда Блессінга, дуже непросто було знайти партнерів, готових працювати в нових умовах. Починати планували в столиці, але місцеві чиновники тоді відмахнулися від пропозиції. А Львів відгукнувся.

"Проект стартував у Західній Україні, паралельно ми продовжували пошуки в центральному регіоні, — розповідає Герхард Блессінг. — Довго вибирали навчальні заклади, які могли б стати нашими майданчиками. Училища у Вінниці й Києві, з якими ми сьогодні працюємо, — найкращі з усіх, які ми бачили.

Визначитися було складно: шукали директорів, котрі готові дивитися в майбутнє. Потрібен не тільки хороший рівень підготовки, злагоджений колектив, а й готовність до змін. У рамках проекту ми привносимо в діяльність училищ те нове, що стосується підготовки будівельних кадрів, у цьому випадку — маляра-реставратора. Навчальний план створено на основі німецьких програм, що допоможе адаптувати українську систему професійної освіти до європейських стандартів.

У Київському училищі будівництва та дизайну я знайшов, як кажуть наші учні, "просунутого" директора, який дуже багато працює, готовий до всього нового. Тут дуже хороша команда, яка складається з майстрів виробничого навчання й викладачів теоретичних дисциплін. Вони вже двічі проходили стажування у Львові, я з ними часто зустрічаюся, проводжу майстер-класи.

За короткий час в училищі відбулося багато змін — створили чудову майстерню малярних робіт, кабінет технології малярних і реставраційних робіт, препараторську, сучасні аудиторії, де на кожному столі — ноутбуки, що дає учням змогу опановувати програму за європейськими стандартами.

Ми, малярі-реставратори, постійно працюємо на комп'ютерах, застосовуємо нову інформацію, користуємося великою кількістю інструментів. Наприклад, столяр має справу тільки з деревом і пластмасою. А маляр — з різними поверхнями: бетоном, деревом, металом, органічними та неорганічними матеріалами.

У нас у Німеччині давно вже не сприймають маляра як робітника, який фарбує двері або паркан. Ця професія цікава і з технічного боку, і з інформаційного, вона вимагає креативного підходу.

Училища, які беруть участь у проекті, отримали статус експериментальних, щоб мати можливість втілити наші навчальні плани, які включають і теоретичну, і практичну підготовку".

Завдяки сприянню фонду київське училище придбало для майстерень різноманітні матеріали, необхідні для підготовки малярів-реставраторів, а також інструменти, які часом дивують навіть фахівців, які працюють на будівництвах. Поруч із майстернями обладнали кімнати для перевдягання, душові і для учнів, і для викладачів. Скрізь — сучасні оздоблювальні матеріали, зручні меблі, чистота і порядок. Німецькі гості були приємно здивовані такими змінами. А до кабінету технологій малярних і реставраційних робіт приходять як на екскурсію не тільки з інших училищ, а й з великих будівельних організацій, де проходять практику, а потім і працевлаштовуються випускники училища. Навіть професіонали зі стажем тут відкривають для себе багато нового.

Найскладніше, як стверджує директор Київського вищого професійного училища будівництва та дизайну Георгій Алексенко, — змінити психологію викладачів, майстрів та учнів. "Ми впроваджуємо форму навчання, яка чудово зарекомендувала себе в Німеччині. Нам вдалося перебудувати психологію майстрів виробничого навчання, навчити дітей уважно й дбайливо ставитися до інструментів і матеріалів. Вони отримують усе необхідне для того, щоб засвоїти теорію і здобути практику. Широко використовуємо мультимедійні засоби, комп'ютерні технології. Наші учні не тільки опановують ремесло, а й почуваються дизайнерами, і навіть трішки художниками.

Проект допомагає підвищити престижність будівельних професій, дає мотивацію для здобування т.зв. міжнародного сертифіката якості компетенції.

Проте готувати в наших умовах фахівців такого рівня, як у Німеччині, надзвичайно складно. Там, щоб стати малярем-реставратором, потрібно вчитися чотири роки. При цьому до програми не входять загальноосвітні дисципліни, як у нас. В Україні навчання на базі дев'яти класів триває 3— 3,5 року, при цьому майже половина годин виділяється на шкільні предмети.

Випускник німецького училища не тільки опанував ремесло, а й готовий до того, щоб створити власну фірму і керувати нею. Ми теж ставимо мету, щоб майбутній маляр-реставратор навчився всіх робочих навичок, опанував основи дизайну і міг створити дизайнерське бюро".

В училищі вважають, що держава зобов'язана звернути увагу на систему профтехосвіти хоча б тому, що нинішні учні — це майбутні платники податків, творці матеріальних цінностей, нових підприємств і робочих місць. У Німеччині випускники професійних училищ, яких часто називають ремісниками, — це середній клас, основа суспільства.

"Завдяки їхній діяльності державний бюджет отримує понад 60% доходів, — розповідає Герхард Блессінг, який свого часу здобув кваліфікацію майстра, створив у Дюссельдорфі центр професійної підготовки і очолював його понад 40 років. За цей час центр підготував близько 500 майстрів і більш як 20 тис. підмайстрів. —У Німеччині ремісництво — основа економіки. Це те, що необхідно Україні, — розвивати мережу підприємств, створювати робочі місця і підтримувати училища, які готують для них кадри.

— Хто фінансує професійні училища — фахшуле — в Німеччині? У нас триває дискусія, хто повинен це робити — держава чи місцеві громади.

— У Німеччині училища завжди фінансувалися державою. А сама система працює за дуальним принципом: в училищі опановують теорію і паралельно практикуються на виробництві.

У Дюссельдорфі, наприклад, близько 400 малярних фірм, які об'єдналися в гільдію. Саме вона підтримувала і фінансувала центр, який я очолював. Спочатку ми випускали близько сотні учнів, потім дійшли до п'яти тисяч.

У Німеччині кожна гільдія надає фінансову підтримку освітньому центру, який готує для неї кадри. Система професійної підготовки тому така ефективна, що її підтримують і держава, і бізнес.

— Як побудоване навчання, з якого віку починається?

— Після 11 класу, в основному в 17—18 років. Залежно від обраної професії вчаться від 2,5 до 4 років. Можна продовжити навчання, щоб стати майстром. Це поняття трохи інше, ніж в Україні. У нас майстер працює як бізнесмен — аналізує ринок праці, готує бізнес-план, шукає нішу, яка дозволить йому успішно розвивати власний бізнес.

Випускнику училища в нас набагато легше знайти роботу, ніж його однолітку, який закінчив університет. У багатьох містах кількість учнів фахшуле удвічі-втричі більша, ніж студентів у місцевих університетах.

Обираючи професію, випускник школи йде не в училище, а на профільне підприємство, де з ним укладають договір. З майбутнім малярем-реставратором — на 3 роки. Йому виплачуватимуть стипендію, поступово підвищуючи її від 450 до 600 євро на місяць.

— Випускник потім повинен якийсь час відпрацювати на цій фірмі?

— Ні. Він повинен тільки старанно вчитися і набувати практичних навичок.Підприємство як представник учня реєструє його в училищі. Там його навчання оплачує держава.

Такі центри, як мій, отримують від підприємства кошти на необхідні для навчання матеріали, інструменти тощо. Ще одна частина фінансування надходить з бюджету федеральної землі.

Мене в Україні постійно запитують: чому так довго потрібно вчитися, щоб стати, наприклад, малярем-реставратором? По-перше, щоб досконало опанувати професію. По-друге, навчальний план передбачає, що чотири дні на тиждень учень працює на фірмі, а один — в училищі. У навчальному центрі він проходить підготовку шість тижнів на рік. Після трьох років навчання та практики учень складає іспит і починає працювати за спеціальністю. Стартова зарплата — 2 тис. євро на місяць. При бажанні він може продовжити навчання, щоб стати майстром і відкрити свій бізнес.

Дуальна система успішно працює в Німеччині багато десятиліть, але її ніяк не вдається впровадити в Україні. До нас часто приїжджають перейняти досвід, розпитують, вивчають. Але вдома нічого не можуть зробити, бо у вас немає достатньої кількості підприємств, які готові підключитися до навчання кадрів на такому рівні. А система професійної підготовки може бути успішною тільки в такій зв'язці. Усі підприємства Німеччини мають бізнес-плани на тривалий період, вони повинні думати, хто в них працюватиме через 3—5 років, і заздалегідь готувати для себе кадровий резерв".

Герхарда Блессінга здивувало, що у Львові у сфері торгівлі, сервісу й ремонту клієнтів обслуговують люди з університетськими дипломами, хоча з їхніми обов'язками легко впоралися б випускники фахшуле. За його словами, у Німеччині замовники оминають фірми, де немає фахівців, які навчалися у професійних училищах і центрах, — адже саме їхня кваліфікація є гарантією якісної роботи. Насамперед це стосується сфери будівництва й ремонту житла та інших об'єктів. Там жорстко контролюють питання працевлаштування і кваліфікації кадрів. Підраховано, що через порушення в цій сфері держава щороку втрачає близько 40 млн євро.

Скільки втрачає наша країна — не підраховував ніхто. За даними профспілки будівельників України, понад 85% робітників, задіяних на об'єктах, не мають відповідної підготовки та кваліфікації. На жаль, роботодавці надають перевагу самоукам, мало дбаючи про якість виконаних робіт.

У Німеччині саме підприємства, а не школи займаються профорієнтацією дітей — вони готують для них презентації, брошури, які містять усю необхідну інформацію про професії, про умови праці тощо. Після закінчення 9-го класу учень має можливість прийти на виробництво, "приміряти" на себе майбутню професію, що дозволяє зробити вибір більш усвідомленим і правильним.

Співробітництво у рамках німецько-українського проекту виявилося для наших училищ дуже складним, але досить цікавим. Так, у нас багато відмінностей, але є й напрацювання, які зацікавили закордонних партнерів. Проект вирішили пролонгувати ще на два роки.

"Ми зможемо домогтися таких успіхів, як у Німеччині, коли економіка стабілізується і підприємства почнуть думати про свій кадровий потенціал, — переконаний Георгій Алексенко. — Навіть у таких складних умовах, як нині, ми створюємо нові майстерні, забезпечуємо програми, підвищуємо кваліфікацію своїх кадрів. За останні п'ять років наші випускники — усі до одного! — відразу ж були працевлаштовані. Це багато про що свідчить. Те нове, що ми отримуємо в рамках пілотного проекту, дасть нам змогу готувати фахівців, кваліфікація яких відповідає європейським стандартам".

У Міністерстві освіти і науки великі надії покладають на Закон "Про професійну освіту", проект якого воно свого часу підготувало і який був схвалений урядом. За словами заступника міністра освіти Павла Хобзея, цей закон внесе багато змін у діяльність системи підготовки кадрів. Створюватимуться нові типи навчальних закладів, розшириться автономія ПТУ, зміцниться державно-приватне партнерство. До процесу підготовки кадрів планують долучити бізнес, який (в ідеалі) створюватиме й фінансуватиме центри професійно-практичної підготовки.

Залишилася якась дещиця — ухвалити закон і домогтися виконання його норм.

Інформацію взято з порталу  Зеркало Недели

 


Сторінка 1 з 2