МИ ВІДКРИЛИ НАШ НОВИЙ ОФІЦІЙНИЙ САЙТ!!!

Адреса нового сайту: www.kvpubd.com

 До уваги батьків! 


У соцмережах розповсюджується небезпечна гра для підлітків "Синій кит", "Тихий дім", "Море китів", "Розбуди мене о 4:20", останнє завдання в якій - самогубство.

Інтернет вбиває українських підлітків. У ті хвилини, коли батьки нічого не підозрюють, їх дитина може копирсатися в соцмережі та обирати квести в так званих групах смерті. Небезпечна гра вже вбила сотні дітей.

 

Так звані "групи смерті" з'явилися кілька років тому у «ВКонтакте», проте тепер їхня популярність зросла і розповсюдилася на Україну, Казахстан та Киргизію.

Відомо, що фанати таких спільнот називають себе китами, тому що тварини асоціюються у них зі свободою. Ці кити можуть літати, і цим, можливо, пояснюється те, що цей вид ссавців - один із небагатьох, представники якого добровільно можуть звести рахунки з життям. Тому у всіх шанувальників "моря китів" і "тихих будинків" на особистих сторінках зображені відео або малюнки з китами, що літають".

Якщо ввести у пошуку соцмережі хештег «#синий», то результати шокують: буквально щохвилини реєструється новий учасник. Лише протягом 12 лютого було виявлено 13 тисяч українських користувачів у цих групах.

Багато хто з хлопців і дівчат підліткового віку стикаються з дуже "дорослими проблемами". Нерозуміння, невизначеність майбутнього і нерозділена любов, яка в цьому віці здається єдиною - можуть підкосити і дорослу людину. У багатьох підлітків трапляються проблеми у житті, які здаються їм нерозв'язними.  І до підлітка, пригніченого цими речами приходять думки про те, що тут не так вже й добре, як може бути. Тоді вони найбільше потребують підтримки і любові своїх близьких людей - не показовою і оптимістичною, а допомоги в розумінні себе і світу.  А ввічливі адміністратори смертельних груп вже напоготові з цілими альбомами сумної монотонної музики, уявною підтримкою і розумінням і великою кількістю картинок з пригнічуючими пейзажами і словами про безвихідь.

За даними поліцейських, такими групами керують досвідчені психологи. Їхня цільова аудиторія - тинейджери з проблемами у стосунках з однолітками чи батьками.

Щоб вступити в такі групи, потрібно:

1.       Надати заявку для вступу до неї та написати певний текст у себе на сторінці.

Основний принцип - підліток нібито пише на своїй сторінці в соціальних мережах пару повідомлень «#синій кит», «#тихий будинок», «#явигре»,  «#разбудименяв420», «#f57», «#f58», після чого з ним зв'язується якийсь куратор. Адміністратори «груп смерті» підбирають потенційного потерпілого, і з ним професійно працюють. Коли дитина зацікавилася і потрапила у відповідну групу, куратор спочатку розпитує її та дає нескладні завдання, перевіряючи, чи готова вона грати.

2.       Якщо адміністрація групи затвердить кандидатуру, то буде проведено невеличке психологічне вивчення особи та її готовності до самогубства через спілкування в приватному чаті.

Для того, щоб отримати перше реальне завдання, треба надати реальну адресу, куди звичайним листом прийде завдання. І в подальшому, коли учасник хоче відмовитись від участі в квесті, йому починають погрожувати, знаючи, де він живе.

Гра відбувається у вигляді квестів, під час етапів якого вивчають особу учасника, його слабі сторони, мотивації.

Умовами "гри" є спілкування з адміністраторами чату о 04:20, а також носіння при собі ножів і нанесення порізів на руки.

3. Наступне повідомлення буде із завданням (опис завдання, та час який надається на його виконання). Виконання кожного завдання, потрібно фіксувати на фото або відео. На кожне завдання надається обмежений час. Якщо учасник не встигає його виконати, то його виключають з групи.

Першим завданням може бути, наприклад, намалювати ручкою на руці синього кита. А після успішного виконання куратор пропонує намалювати кита вже не ручкою, а лезом.

Особливо на підлітків впливає час, в яке творці груп воліють спілкуватися зі своїми жертвами - близько 4:20. Досвітній час і практична відсутність сну у підлітка інколи змішує сон і реальності та дії відчуваються нереальними. Тоді зловмисники і знаходять момент, щоб повідомити - "Все, що відбувається - сон. Вийди на дах, крокуй з нього - та прокинься.",

Всього надається 50 завдань («квестів») (у фейкових спільнотах – від 13 до 50 «квестів», це залежить від адміністратора).

Адміністратор групи схиляє дитину до виконання завдань (квестів), причому практично всі завдання передбачають нанесення дитині каліцтв або заподіяння болю.

4. Фінальне завдання – покінчити життя самогубством, та зафіксувати момент смерті на камеру в режимі online.

Передостанній етап - 50 днів без сну. Спати не можна. І в цей час у підлітків змішується реальність зі сном, втрачається глузд та здатність мислити раціонально.

Коли адміністратор групи впевнений в тому, що дитина готова до самогубства, створюється аудіо з музикою, в якому дитина виступає в головній ролі, та оговорюються усі її проблеми, які вона озвучила «провіднику». Єдиний вихід із усіх проблем, який озвучується в цьому «творі», – вчинити самогубство. Перед цим дитина слухає аудіозапис, та робить останній крок.

Протягом 50 днів доводять дитину до такого стану, що якщо їй поставлять завдання – сьогодні ти вистрибнеш з 8 поверху – вона готова це буде зробити.

Однак просто порізами на руках не обходиться. Зовсім недавно у підлітків з'явився нові запити. Тепер з "квестів" є "Біжи або помри". Дитина повинна перебігти дорогу впритул до наближення машини.

Відеозаписи, в подальшому, продаються в мережі Інтернет, або в Darknet.

За повідомленнями одного з учасників групи, коли він повідомив про те, що хоче закінчити гру - адміністратор йому прислав посилання. А коли учасник на  нього зайшов адміністратору надіслали його ай-пі адресу, за якою дізналися адресу і навіть номер квартири учасника. Слідом за цим почали сипатися погрози розкриття листувань, опублікування інтимних фото, які також були у списках "завдань" групи. І багато з тих, хто вже пішов з життя - могли зробити це під страхом ганьби або бажання вберегти своїх рідних.

Зіскочити з групи смерті можна: треба заблокувати свою сторінку чи поскаржитися на спільноту адміністраторам соціальної мережі. Щоправда, таких випадків поки зафіксовано обмаль. Чому діти бояться скаржитися? Знає чи не кожен учасник. «Вони тебе вичисляють і вбивають твоїх родичів», - розповідають постраждалі.

У зв’язку з цим, батькам для того, щоб не допустити потрапляння дітей у такі групи, рекомендується приділяти більшу увагу психологічному стану дитини та:

1) Перевіряти шкіряні покриви дитини на наявність пошкоджень та, в разі їх виявлення, з’ясовувати обставини, за яких вони з’явилися. Особливу увагу звертати на пошкодження різного роду в формі кита.

2) Перевіряти акаунти дитини в соціальних мережах, та групи до яких входить акаунт. Перевіряти вміст спілкування в приватних чатах.

3) Звертати увагу на коло спілкування дитини.

4) Намагатися зайняти вільний час дитини спортивними або культурними секціями.

5) Обов’язково контролювати те, які фото й та відеофайли знаходяться в гаджетах дитини.

6) Встановлювати функцію «батьківський контроль» на всіх гаджетах дитини.

У разі наявності таких фактів не залишайтеся байдужими, а допоможіть дітям. Звертайтеся до психологів у Центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, поліцейських чи просто розмовляйте з дітьми.

Коли у дитини немає радості пізнання, коли вона стає незручною, коли вона себе карає (це поява шрамів), коли часто каже "краще б мене не було" - це є критерії небезпеки.

Але скільки б ми не вигадували методів впливу на підлітків - їм допомогти "прокинутися" - але куди і як їх "вести"? А "вести" їх потрібно на початку в сім'ю. Тож підтримку мала б дати сім'я. В суїцид готовий піти той, у кого немає внутрішньої опори. А внутрішня опора дає прив'язаність, відчуття близькості. Дитину можна на скільки завгодно відключити від Інтернету, але якщо немає чим його замінити, тоді дитина знайде іншу залежність.

Ідеально, щоб у родині були стосунки близькості, які б давали відчуття опори, відчуття життя, свого місця в ньому. Для формування прив'язаності і відчуття близькості потрібні дуже прості речі. Це, наприклад, просто подивитися трохи довше в очі один одному. Це трохи сповільнитися, створити сімейні ритуали, питати дітей не тільки про те, що вони "отримали у навчальному закладі", а й про те, яка музика їм цікава, показувати їм, що ми живі і розвиваємося. Прив'язаність - це те, що може розвиватися і вибудовуватися. Але це наш внесок у почуття свої і дітей.

Перше, про що батьки повинні задумуватися: чи відчувають діти життя поряд з ними. Якщо поряд з дитиною дорослий, який завжди в депресії, у тривозі - чи хочеться дитині дорослішати? Потрібно займатися собою і своїм ресурсом. По-друге, треба дати відчуття розуміння, того, що дитина не відповідальна за почуття дорослих. Якщо дитина постійно несе відповідальність, що батьки ніби через неї постійно засмучується. Ми ж часто кажемо дитині: "Не засмучуй мене", "Не принось погані оцінки, тому що мені сумно". Виходить, що ми постійно перекладаємо відповідальність на дитину.

Крім того, треба займатися вибудовуванням зв'язків у родині. Для дитини не очевидна наша любов. Варто відверто сказати дитині щось на кшталт: "Ти такий важливий для мене, мені так шкода, що я не завжди можу дати тобі підтримку, але повір мені: все, що я роблю, я роблю з любові до тебе. Іноді я помиляюся, але також з любові. Я дуже вірю у твій потенціал. Я вірю, що тебе і нас чекає щось дуже хороше". Можна звичайно казати не слово в слово, але це той посил, який має лунати від батьків.

Психологи б'ють на сполох. Адже більшість учасників, які постраждали від гри, з благополучних сімей. Вони мали практично все. Але дітям бракувало основного – батьківського спілкування.

Якщо дитині багато купують всього, задовольняють всі її капризи, але не задовольняють основного – доброго батьківського, людського, люблячого спілкування – то такі діти в групі ризику.

Поспілкуйтеся з дітьми!

Батьківська любов замінить їм віртуальну реальність!